Дозволено повернення коштів іноземним інвесторам

Постановою НБУ від 25.05.2017р. №41 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" прийнято ряд значущих рішень в сфері лібералізації валютного регулювання НБУ.

Серед останніх рішень НБУ щодо пом'якшення валютного регулювання є скасування заборони на повернення іноземними інвесторами вкладених в Україні коштів.

Досі було заборонено купувати та перерахувати іноземну валюту, щоб повернути за кордон кошти, отримані іноземними інвесторами від продажу корпоративних прав, певних видів цінних паперів, внаслідок зменшення статутних капіталів юридичних осіб, виходу з господарських товариств іноземних інвесторів.

Національний банк вирішив дозволити такі операції. Водночас для запобігання відтоку капіталу через тіньові схеми НБУ вживатиме заходів, щоб ці операції відповідали визначеному переліку умов.

До таких умов належать:

 1) купівлія/перерахування повинна здійснюватись резидентом (покупець цінних паперів/корпоративних прав; юридична особа, статутний капітал якої зменшується/з якої виходить учасник – іноземний інвестор; посередником (комісіонер, повірений) або іноземним інвестором;

2) купівля/перерахування іноземної валюти з цією метою повинна здійснюватись в межах загальної суми, що не може перевищувати 5 000 000 доларів США;

3) здійснення  купівлі/перерахування іноземної валюти з цією метою повинно відбуватись через один уповноважений банк (за вибором такої особи).

При цьому, вищезазначені  обмеження не підлягають застосуванню у разі, коли купівлю/перерахування іноземної валюти з метою повернення за кордон коштів, отриманих іноземними інвесторами за операціями з продажу державних облігацій України на фондових біржах та поза їх межами, а також продажу боргових/лістингових цінних паперів на фондових біржах.

Ці зміни наберуть чинності з 12 червня 2017 року.

Продовжено строки ЗЕД розрахунків

Національний банк України продовжує пом’якшувати монетарну політику шляхом лібералізації валютного регулювання.

Одним з основних нововведень є те, що Національний банк скасував тимчасову норму, згідно з якою скорочувався  максимальний строк для розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів до 120. Відтепер максимальний строк розрахунків становитиме 180 днів, як це визначено Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Ці зміни затверджено Постановою НБУ від 25.05.2017р. №41, норма щодо продовження строків розрахунків з експорту та імпорту товарів вступила в силу з 26 травня 2017 року. Інші норми цієї постанови вступлять в силу з 12 червня.

 Керуючись Листом від 10.08.2016 р., якщо операція почалася до 26 травня і на цю дату граничний термін ЗЕД-розрахунків не закінчився, на дану операцію повинен поширюватися 180 -денний термін.

Нагадаємо,  за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів передбачено стягнення пені за кожний день прострочення у   розмірі   0,3  відсотка  суми  неодержаної  виручки  (вартості недопоставленого  товару)  в  іноземній  валюті,  перерахованої  у грошову  одиницю  України  за  валютним курсом Національного банку України   на  день  виникнення  заборгованості.  Загальний  розмір нарахованої  пені  не  може  перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, з метою уникнення сплати пені за прострочення строку розрахунків за ЗЕД операціями – необхідно здійснювати всі розрахунки з експорту та імпорту товарів у встановлений законодавством строк – 180 днів з  дати митного оформлення   (виписки   вивізної   вантажної   митної   декларації такої  продукції, що експортується, а в разі експорту робіт,  транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа,  що  засвідчує  виконання  робіт,  надання транспортних послуг, у випадку імпорту товарів – з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг).

Дозволено дострокове погашення зовнішніх позик

Починаючи з 12 червня 2017 року, НБУ зняв обмеження на дострокове погашення кредитів та позик від нерезидентів за умови, що забезпечення розрахунків надавалось міжнародними фінансовими організаціями.

Так, відтепер, бізнес отримує можливість достроково погашати зовнішні кредити та позики, якщо у якості забезпечення розрахунків за цими операціями було надано зобов’язання міжнародних фінансових організацій, а саме з використанням гарантій, резервних акредитивів, через уповноважені банки та/або іноземні банки.

Постановою НБУ від 25.05.2017р. №41 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" було внесено зміни до Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті.

Нагадаємо, раніше НБУ було дозволено дострокове погашення іноземних позик та кредитів, наданих за участі іноземного експортно-кредитного агентства.

Разом з тим, НБУ посилив правила щодо реєстрації  зовнішніх договорів позики та кредитних договорів. Так, з 12 червня банки зможуть ініціювати реєстрацію позичальниками договорів позики/кредитних договорів з нерезидентами лише після з'ясування кінцевих бенефіціарів власників нерезидентів-кредиторів (юридичних осіб), в тому числі в разі відсутності підстав вважати, що вони використовують агентів, номінальних власників/власників або посередників з метою приховання кінцевих бенефіціарів. Дану інформацію банки можуть отримувати з офіційних і публічних джерел.

Також удосконалено порядок контролю за дотриманням максимальної процентної ставки за договором у разі сплати комісій, зборів у період до одержання кредиту та/або протягом першого річного періоду дії договору. Цей порядок передбачає, що у таких випадках контроль здійснюватиметься не на дату платіжної операції, а на кінець першого річного періоду. Зазначений підхід дозволить резидентам-позичальникам урізноманітнювати умови кредитних договорів.

Вважаємо, що такі зміни дозволять - полегшити резидентам здійснення реструктуризації зовнішніх кредитів та позик (тих, що надані з забезпеченням міжнародних фінансових організацій), проте, здійснити реєстрацію нових зовнішніх договорів позики та кредитних договорів буде складніше.

Уряд визначив порядок проведення перевірок інспекторами праці

26 квітня 2017р. Кабінетом Міністрів України було затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю.  Ці Порядки запроваджують нові підходи у відносинах держави та бізнесу, згідно з якими головними пріоритетами інспекторів визначені профілактична робота та консультування роботодавців.

Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю  передбачено дві форми державного контролю:

-       інспекційні відвідування;

-       невиїзні інспектування.

При цьому, підстави для здійснення інспекційних відвідувань є досить чисельними, так, зокрема, передбачається, що інспекційні відвідування можуть проводитись за заявою працівника, за інформацією профспілкових органів, за рішенням суду, за інформацією державних органів, зокрема, Держстату, ДФС,  Пенсійного Фонду, та з інших підстав, перелік яких є виключним та затверджений Порядком.

При цьому Порядком забороняється розголошувати джерело будь-якої скарги, що стала підставою для інспектування.

Порядком передбачено, що роботодавці можуть ініціювати проведення державними інспекторами регулярних інформаційно-роз'яснювальних кампаній щодо найбільш ефективних способів дотримання норм законодавства про працю, захисту і поновлення трудових прав працівників. Запроваджується також можливість проведення за бажанням роботодавця так званого "аудиту" трудового законодавства, а заходи впливу пропонується застосувати лише у випадку, якщо роботодавець відмовляється усувати порушення законодавства про працю.

Нагляд за додержанням законодавства про працю здійснюватиметься шляхом витребування, збору і аналізу інформації, необхідної для підготовки висновків про стан дотримання об'єктом нагляду законодавства про працю, або шляхом проведення перевірки об'єкта нагляду з виїздом за її місцезнаходженням (далі - виїзна перевірка).

Виїзні перевірки будуть проводитися відповідно до індивідуального графіка, який затверджується керівником або заступником керівника Держпраці або його територіального органу відповідно до плану роботи Держпраці і його територіального органу на відповідний період. Про проведення виїзної перевірки буде повідомлятися об'єкт нагляду не пізніше ніж за 5 робочих днів до її початку.

Однак Державна регуляторна служба цього ж дня, 26.04.2017 р., розмістила на своєму сайті повідомлення про те, що нею не погоджено постанову КМУ щодо порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Служба наполягає на його приведенні у відповідність до законодавства.

Основними зауваженнями до Порядку є безпідставне наділення повноваженнями на здійснення державного нагляду (контролю) органів, яким законами таких повноважень не надано, а саме, йдеться про пункт 3 Порядку здійснення державного контролю, яким визначається, що "інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об’єднаних територіальних громад...".

Запропоновано посилити відповідальність за порушення митних правил

Державною фіскальною службою України 19.04.2017р. оприлюднено повідомлення про розроблення проекту Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо накладення стягнень у справах про порушення митних правил та виконання постанов у цих справах".

Метою законопроекту є запровадження ефективних механізмів запобігання та протидії незаконному переміщенню товарів митною територією України.

Так, загалом законопроектом пропонується внести зміни до Митного Кодексу в частині регулювання відповідальності за перевищення строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення та за перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України.

Так, станом на тепер встановлено відповідальність за перевищення строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб у розмірі – п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.470 Митного Кодексу України). Таким чином, вказана санкція, на даний час, є граничною межею відповідальності за це правопорушення.

Натомість, Законопроектом пропонується встановити відповідальність за перевищення строку доставки більше ніж на двадцять діб в наступному обсязі - накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів або їх конфіскацію.

Аналогічну відповідальність пропонується встановити за перевищення строку тимчасового ввезення або тимчасового вивезення товарів більше ніж на десять діб.

Окрім того, Проект передбачає уточнення визначення "митного режиму знищення або руйнування" (ст. 175 МКУ): "це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, ввезені на митну територію України, або українські товари, які є безпосередніми предметами порушення митних правил, під митним контролем знищуються або приводяться у стан, який виключає можливість їх використання, з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт або експорт цих товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності", та уточнено перелік товарів, які поміщуються в митний режим відмови на користь держави.

На даний час триває громадське обговорення законопроекту.

З повним текстом можливо ознайомитись за посиланням - https://goo.gl/ZnoQjZ. 

Скупий платить двічі або чому не варто здійснювати "купівлю-продаж" авто шляхом укладення генеральної довіреності

Бажання зекономити, а інколи прояв звичайного правового нігілізму з боку громадян спонукає останніх звертатись до не зовсім законних схем при вчиненні правочинів, ризикуючи наразитись на серйозні неприємності у майбутньому.

Так, наприклад, досить популярним способом оформлення угоди купівлі-продажу транспортного засобу є видача нотаріально-посвідченої довіреності на право володіння, користування й розпорядження транспортним засобом на ім’я покупця, так званої генеральної довіреності. При цьому, головною помилкою багатьох є переконання у тому, що при оформленні такої довіреності дійсно відбувається перехід права власності від однієї особи до іншої.

Прикладом того, як ігнорування вимог закону може призвести до появи негативних наслідків є рішення Судової палати з розгляду цивільних справ Верховного Суд України (надалі також – "ВСУ") від 16 грудня 2015 року по справі № 6-688цс15. Позивач, бажаючи визнання права власності на автомобіль, "придбаний" на підставі довіреності на право володіння, користування й розпорядження транспортним засобом звернувся до суду, посилаючись на те, що видачею довіреності було приховано інший правочин, який дійсно мав місце – угоду купівлі-продажу автомобіля. За результатами розгляду справи, суд відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що "видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала", як результат "відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль".

Іншими словами, погоджуючись на отримання товару (транспортного засобу) за довіреністю ви маєте шанс залишитись ні з чим. Ба навіть будете змушені доводити те, що автомобіль був саме придбаний вами, а не викрадений.

Додатково зазначимо, що положення п. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" дозволяють судам при винесенні рішень відступати від правової позиції, викладеної Верховним Судом з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У своїй постанові від 07.03.2017 року по справі № 21-1530а16 Верховний суд України навів мотиви, з огляду на які суд касаційної інстанції може відступити від правової позиції Верховного Суду України. Такими мотивами, зокрема, можуть бути: 1) наслідки зіставлення характеру (змісту) спірних правовідносин та казусів (правових ситуацій), на підставі яких була сформульована правова позиція Верховного Суду України; 2) час виникнення зазначених правовідносин, умови їх дії та існування; 3) відсутність/наявність між ними істотного часового розриву; 4) стабільність/змінність нормативного регулювання відносин, щодо яких виник спір, і тих, що були підставами для формування правового висновку; 5) відсутність/настання ґрунтовних змін в суспільному, економічному житті країни, за буття яких сформульована правова позиція Верховного Суду України почала обмежувати та/чи дезорієнтувати в питаннях забезпечення однакового застосування норм матеріального права.

Ми ж радимо не ризикувати при укладенні таких значних майнових угод, як купівля-продаж авто та оформити правочин належним чином.

Повний текст Рішення ВСУ по справі №6-688цс15 за посиланням - https://urlid.ru/b1q3.  

Уточнено ставку оподаткування дивідендів

Останніми змінами до Податкового Кодексу України (від 21.12.2016р.) було зменшено ставку податку для дивідендів, проте, у зв'язку з технічною помилкою ці зміни не набрали чинності, що було виправлено прийняттям Закону України від 23.03.2017р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України" Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні "(далі - Закон).

Згідно п. 14.1.49. ст.14 Податкового Кодексу України дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Дивіденди належать до пасивних (інвестиційних) доходів.

Нагадаємо, що Податковим Кодексом передбачено  три ставки ПДФО - 5%, 18% та 9%.

За ставкою 9% повинні були оподатковуватися доходи у вигляді дивідендів по акціях й корпоративним правах, нарахованих нерезидентами, ІСІ та суб’єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток (оновлений пп. 167.5.4 ПКУ).

Але через технічну помилку, яку виникли під час прийняття Закону Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні, ця норма не набрала чинності.З цього приводу Офіс великих платників податків надав тлумачення згідно якого в формі 1ДФ необхідно відображати ставку оподаткування дивідендів - 9%. У випадку якщо було відображено ставку оподаткування – 18%, то з метою уникнення штрафу, до закінчення граничного строку подання цього звіту необхідно внести відповідні виправлення.