Аліменти на дитину - поклик природи чи примус закону?

За офіційною статистикою приблизно 40% шлюбів, зареєстрованих в Україні, розпадається, однак ніхто не може надати подібних даних по «цивільним шлюбам». Тим не менше, у групі ризику розлучень знаходяться молоді сім’ї (до трьох років подружнього життя), а також подружні пари, які перебувають у шлюбі більше 15 років.

Сім'я є первинним та основним осередком суспільства, де закладаються основні людські та моральні цінності, при цьому держава покликана створити для цього зовнішні умови, а подружжя - внутрішні. 

Розлучення, поділ майна, аліменти, визначення місця проживання дитини стають головними питаннями, які чоловік та жінка вирішують в тяжкі часи свого подружнього життя.

Проблема аліментів буде існувати стільки, скільки існуватиме в суспільстві інститут сім’ї. 

На стадії припинення шлюбних відносин, постає проблема участі одного з батьків в утриманні дитини. 

Відповідно до ст. 181 Сімейного кодексу України основними способами виконання батьками обов'язку утримувати свою дитину є:

1. Добровільний, шляхом укладення договору між батьками про сплату аліментів на дитину.

2. Примусовий, коли на допомогу батькові та жінки приходить «служителі Феміди».

Договор по душам

Неосведомленность одной из сторон договора в некоторых спорных вопросах его заключения усложняет в последующем защиту ее интересов в суде

Согласование спорных моментов договора иногда выливается в затяжные боевые действия по средством электронной переписки и телефонных переговоров. При этом попутно составляются различные протоколы и меморандумы, уточняются операционные и юридические моменты. Если в этой процедуре одна из сторон пойдет на уступки, например, относительно порядка или способа оплаты, размеров штрафных санкций, это обязательно сыграет «медвежью услугу» в судебном споре, когда оппонент, маневрируя между спорными моментами, выйдет сухим из воды с минимальными для себя последствиями.

Податкові війни. Операція "Звичайні ціни"

Щороку податківці декларують свою тотальну перемогу в податкових спорах з підприємцями: 92 % перемог у судових спорах. Беручи до уваги аргументацію, викладену в Актах перевірок, сумніваєшся в наявності здорового глузду та логіки в позиції податківців, а тим більше перспективи податкової в суді. З часом платники податків стали ефективно використовувати весь спектр правового захисту: подають заперечення на акти перевірок, проходять дворівневе адміністративне оскарження та йдуть до суду.

З початку цього року у податківців з’явилися нові важелі впливу на бізнес – звичайні ціни. Слід зауважити, що поняття «звичайні ціни» існувало і до 1 січня 2013 року, однак застосування відповідних положень ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», ЗУ «Про ПДВ» на практиці викликало більше запитань, аніж відповідей: у податківців - як застосовувати непрямі методи визначення звичайних цін, у платників податків – якими засобами захищатися, а у суддів – як застосовувати норми, які не мають детальної регламентації в законодавстві.