Безкінечний випробувальний термін чи захист соціальних гарантій?

17.05.2016 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо випробування при прийнятті на роботу" (далі – "Закон").

Ціллю прийняття цього закону, на думку його авторів, є "удосконаленням трудового законодавства з метою забезпечення реалізації певної категорії громадян конституційного права на працю та унеможливлення зловживань з боку роботодавців при встановлення працівникам випробування при прийнятті на роботу".

Цим законодавчим актом розширено перелік категорій працівників, для яких не встановлюється випробувальний термін при прийомі на роботу. До таких категорій відносяться: особи, обрані на посаду; переможці конкурсного відбору на заміщення вакантної посади; особи, які пройшли стажування під час прийняття на роботу з відривом від основної роботи; вагітні жінки; одинокі матері, що мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда; особи, з якими укладається трудовий договір строком до 12 місяців; особи, які приймаються на роботу на тимчасові та сезонні роботи; внутрішньо переміщені особи.

Відміна випробувального строку для таких категорій працівників безперечно є великою перевагою, оскільки саме такі категорії, що вказані вище, зазнають найбільшої дискримінації від роботодавців. Тобто такі заходи є соціальними гарантіями, які для нашого суспільства є неодмінно необхідними.  Але, враховуючи недосконалість та прогалини українського законодавства, виникає закономірне питання - наскільки це буде працювати в українських умовах та контролюватися перевіряючими державними органами невідомо, оскільки на даний час діє  мораторій на проведення перевірки з дотримання трудового законодавства на підприємствах.

Крім того, слід звернути увагу на те, що Законом визначено, що до строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини.

Дана норма Закону надасть можливість роботодавцям безпідставно продовжувати випробувальний термін для працівників. Попередньою редакцією Закону було конкретизовано та чітко визначено що, якщо працівник в період випробування був відсутній на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній.

Також передбачено, що у разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі, він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три робочі дні.

З такої норми Закону випливає що, роботодавцю надається право на звільнення працівника як такого, що не пройшов випробування лише після письмового попередження про невідповідність працівника займаній посаді, з умовою, що попередження має бути видано за три дні до звільнення. Фактично працівник набуває можливості оскаржити таке звільнення, якщо він так і не отримав письмового попередження.

Отже, такі зміни в законодавстві захистили соціальні гарантії певних категорій осіб, але при цьому надали можливість роботодавцям безпідставно подовжувати строки випробувального терміну та безпідставно звільняти працівників.

З текстом Закону можна детальніше ознайомитись за посиланням - http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=53191