Непроведення розрахунку в день звільнення – триваюче правопорушення

Часто на практиці виникають ситуації коли з тих чи інших причин розрахунок з працівником при звільненні не було проведено, або проведено не в повному обсязі.

Згідно ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Кодекс Законів про працю України встановлює ряд гарантій для працівників в частині оплати праці, аналіз яких дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням.

Верховним Судом України в Постанові від 14.12.2016р. по справі № 6-788цс16 в черговий раз було висловлено правову позицію відповідно до якої працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, за непроведення розрахунку з працівником в день звільнення, за весь період невиплати цієї заробітної плати.

Тобто, фактично це означає, що відповідальність роботодавця, за непроведення розрахунку при звільнення, продовжується і після винесення рішення суду про стягнення заборгованості із заробітної плати у випадку затримки виплати по день фактичного розрахунку.

 Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 роз’яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу Законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

            Нагадаємо, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

            Отже, для уникнення судових спорів зі звільненими працівниками, доцільно в день звільнення працівника проводити повний розрахунок, у випадку якщо це неможливо здійснити в той самий день – розрахунок варто провести в максимально короткі строки.

Нові правила видачі дозволів на працевлаштування для іноземців

18 січня 2017 року КМУ було внесено зміни до Порядку видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2013 р. № 437., з метою удосконалення діючих процедур. Така актуалізація Порядку матиме позитивний ефект і для роботодавців, і для працівників-іноземців.

Основними змінами до Порядку є наступні:

1) надано право на застосування праці іноземного фахівця на кількох керівних або управлінських посадах (за сумісництвом) (на даний час відсутні норми, які б регламентували питання сумісництва іноземців. Ні КЗпП України, ні інші нормативно-правові акти, не містять прямих норм, які передбачали б можливість отримання дозволу на працевлаштування іноземця за сумісництвом. Також в законодавстві відсутня і пряма заборона на працевлаштування іноземця за сумісництвом Тож врегулювання питання сумісництва іноземців є позитивним кроком в удосконаленні механізму видачі, продовження та анулювання дозволів на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні);

2) визначено порядок та строки оскарження рішень регіональних центрів зайнятості про відмову у видачі дозволу, продовженні його дії та анулювання дозволу (планується, що Мінсоцполітики буде затверджено відповідний Порядок оскарження та передбачається введення норми щодо повернення роботодавцю документів, поданих для продовження дії дозволу в разі відмови регіонального центру зайнятості у продовженні дії дозволу);

3) вводиться обов’язок роботодавця щодо укладення трудового договору (контракту) з іноземцем не пізніше ніж через 90 календарних днів від початку дії дозволу (також збільшено строк подання копії укладеного між роботодавцем та іноземцем трудового договору (контракту) з семи до десяти днів).

        Загалом прийняття вказаних змін спрямовано на розв'язання проблеми щодо видачі кількох дозволів на застосування праці іноземного працівника одночасно на кількох підприємствах на керівних посадах, визначення порядку оскарження рішень регіональних центрів зайнятості про відмову у видачі дозволу, продовженні його дії, анулювання дозволу, визначення правових підстав для скасування анулювання дозволу стосовно роботодавця, який допустив несуттєві порушення, а також усунення двозначності тлумачення діючих норм Порядку з метою їх однозначного застосування.

Щодо чергових кроків в покращенні інвестиційного клімату

З 1 січня 2017 року вступив в силу Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні". Метою прийняття Закону було  спрощення податкової системи та адміністрування податків для покращення інвестиційного клімату.

Пропонуємо Вашій увазі найбільш важливі зміни, відповідно до Закону: 1) запроваджено повноцінний електронний кабінет платника податків (доступ до всієї податкової інформації про платника, проведення звірки розрахунків з бюджетом, заповнення та подання податкової звітності, реєстрація податкових та акцизних накладних, інформування про перевірки та ін.); 2) встановлено єдиний термін надання відповіді платником податку на запити контролюючого органу про надання інформації 15 робочих днів. Раніше Податковий кодекс передбачав 2 терміни – один місяць та 10 днів.; 3) змінено критерії належності платника податків до категорії великих платників податків, зокрема збільшено показник сплати платежів до державного бюджету за платежами, які контролюються ДФС, з 12 до 20 млн. грн.; 4) податковий орган зможе вимагати від платника податків, який має податковий борг, укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості на орган ДФС.; 5) запроваджено податкові канікули  (застосування нульової ставки на прибуток підприємств) на період до 31 грудня 2021 року для підприємств у яких річний дохід не перевищує 3-х мільйонів гривень та розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати.; 6) введено нову процедуру зупинення реєстрації податкової накладної на підставі даних автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризику.; 7) передбачається впровадження обов’язкового реквізиту податкової накладної - коду товару згідно з УКТ ЗЕД, який відображається у податковій накладній, на всі без виключення товари.;

Основні ризики, що стосуються таких змін до законодавства, стосуються забезпечення надійного правильного функціонування електронних систем та баз даних та захисту від несанкціонованого втручання у їхню роботу.

Значна кількість змін містить прогресивні норми, проте деякі зміни є неоднозначними, зокрема, це стосується запровадження податкових канікул – через занадто жорсткі критерії  на практиці лише деякі компанії зможуть ними скористатися.

Загалом вважаємо, що спрощення податкової системи, а також підвищення прозорості та якості адміністрування податків сприятиме створенню сприятливих умов для залучення інвестицій та ліквідації поширених схем ухилення від оподаткування.

Роботодавців штрафуватимуть по-новому

З 1 січня 2017 року набули чинності зміни, внесені, до трудового законодавства України, які посилили відповідальність роботодавців за порушення законодавства про працю. Так, наряду зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати до 3200 гривень Законом України "Про Державний бюджет на 2017 рік" значно збільшено розміри штрафних санкцій за порушення законодавства про працю, передбачені статтею 265 КЗпП України.

Зокрема, змінами встановлено відповідальність для роботодавців у зв'язку з недопущенням контролюючих органів до проведення перевірки – штраф у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Проте, у випадку коли підставою перевірки є оформлення з порушеннями трудових договорів або відсутність трудових договорів з працівниками розмір штрафу становить – 30 мінімальних заробітних плат, що дорівнює 96000 гривень. Якщо ж перевірка здійснюється з метою виявлення виплати заробітної плати без нарахування і сплати єдиного внеску, - штраф становитиме 100 мінімальних заробітних плат – тобто 320000 гривень.

Важливо пам'ятати, що в ст. 265 КЗпП не визначено строки давності для притягнення суб’єктів господарювання до відповідальності за порушення трудового законодавства. За своєю юридичною природою ці штрафи є фінансовими санкціями, а отже, щодо них не застосовується позовна давність встановлена ст.270 ГК України - протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через рік з дня порушення. Тобто, штрафи можуть бути накладені незалежно від дати вчинення правопорушення.

Окрім того у зв'язку з делегуванням органам місцевого самоврядування повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та накладення штрафів за його порушення КМУ було розроблено проект Постанови "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування", якою пропонується затвердити ряд нормативно-правових актів, спрямованих на врегулювання порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

З проектом Постанови можна ознайомитись за посиланням - goo.gl/NHLP9K .