Непроведення розрахунку в день звільнення – триваюче правопорушення

Часто на практиці виникають ситуації коли з тих чи інших причин розрахунок з працівником при звільненні не було проведено, або проведено не в повному обсязі.

Згідно ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Кодекс Законів про працю України встановлює ряд гарантій для працівників в частині оплати праці, аналіз яких дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням.

Верховним Судом України в Постанові від 14.12.2016р. по справі № 6-788цс16 в черговий раз було висловлено правову позицію відповідно до якої працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, за непроведення розрахунку з працівником в день звільнення, за весь період невиплати цієї заробітної плати.

Тобто, фактично це означає, що відповідальність роботодавця, за непроведення розрахунку при звільнення, продовжується і після винесення рішення суду про стягнення заборгованості із заробітної плати у випадку затримки виплати по день фактичного розрахунку.

 Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 роз’яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу Законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

            Нагадаємо, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

            Отже, для уникнення судових спорів зі звільненими працівниками, доцільно в день звільнення працівника проводити повний розрахунок, у випадку якщо це неможливо здійснити в той самий день – розрахунок варто провести в максимально короткі строки.

(Опубліковано в газеті "Приватний підприємець"  

№ 18 (374) від 24.09.2015 р.)

У липні цього року в рамках Національної мережі практикумів “ВИЩА ЛІГА” відбувся практикум, присвячений питанням транспортного експедирування, перевезення та складування, доповідачами на якому виступили спеціалісти ЮК “Альянс Ратушняк і партнери”, що спеціалізується на юридичному обслуговуванні суб’єктів господарювання з автотранспортної індустрії. 

Не секрет, що значну частину представників ринку транспорту та логістики (як серед перевізників та експедиторів, так і серед замовників: вантажовідправників та вантажоодержувачів) становлять саме фізичні особи – підприємці. Відтак, читачам «Приватного підприємця» можуть бути цікаві деякі юридичні нюанси та тонкощі, про які йшлося на цьому заході. 

Новела законодавства – похідний позов

Новела законодавства – похідний позов
 З метою зробити український бізнес більш привабливим для інвесторів  Верховною Радою України було прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів», котрий набуде чинності з 1 травня 2016 р. (далі – Закон). За  словами розробників акту, нововведення  даного Закону направлено на підвищення позиції України у рейтингу Doing Business та на те, щоб зробити акціонерні товариства привабливими для інвестування.

Мы в ответе за то, что потеряли: материальная ответственность автоперевозчиков

Для большинства транспортников (перевозчиков, экспедиторов) мантра, состоящая из слов «принять у грузоотправителя», «загрузить», «довезти», «передать грузополучателю», является священной. Ведь качественно исполненный заказ  напрямую влияет на степень «любви» клиента и его желания далее сотрудничать с конкретным перевозчиком.

Как известно, гармония достигается за счет конструктивного взаимодействия двух противоположных стихий и явлений. Транспортники стремятся нести ответственность за потерю груза ровном в том объеме, который бы сильно не влиял на их материальное положение и активы, но, тем не менее, сохранить партнерские отношения с клиентом. Заказчик же понимает, что в украинских реалиях найти ответственного перевозчика, который бы перевозил товар за среднерыночную цену, имел достаточные материальные и кадровые ресурсы и отвечал за потерю груза своими активами, – достаточно сложно. Конфликт интересов, на наш взгляд, кроется именно в цене формирования услуги по перевозке. Перевозчик  нацелен определять цену за свои услуги, исходя из стоимости товара, в то же время логика заказчика сводиться к тому, что цена должна привязываться к километражу, стоимости топлива, оперативности транспортировки, но не как уж к стоимости товара. В условиях конкуренции, побеждает подход клиентов.

ГРАНИЦА ОТВЕТСТВЕННОСТИ

Положениями Гражданского (ст. 924) и Хозяйственного (ст. 314) кодексами, Уставом автомобильного транспорта (ст. 133), а также Конвенцией о договоре международной автомобильной перевозке грузов (далее – «Конвенция») определено, что за вред, причиненный при перевозке груза, перевозчик отвечает: (1) в случае утраты или недостачи груза - в размере стоимости груза, который утрачен или которого не хватает;  (2) в случае повреждения груза - в размере суммы, на которую уменьшилась его стоимость; (3) в случае утраты груза, сданного к перевозке с объявлением его ценности, в размере объявленной ценности, если не будет доказано, что она ниже действительной стоимости груза.

Перевозчик отвечает за потерю, недостачу, принятых к перевозке грузов, если не докажет, что это возникло не по его вине.