Чи відповідати на запит ДФС?

Досить часто перед платниками податків виникає питання – чи надавати відповідь на запит представників ДФС про надання інформації чи пояснень? Та які наслідки не надання відповіді на такі запити?

Відповідно до ст.73Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Нормами податкового законодавства встановлено ряд вимог до запитів податкових органів. Так, відповідно до ст. 73 Податкового кодексу України: "Запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі."

Часто податкові запити не відповідають вищеперерахованим вимогам, в такому разі виникає питання – як діяти платникам податків в таких випадках?

Норма ст. 73 ПК України вказує на те, що уразі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Здавалося б питання з відповіддями вирішено, але практика складається дещо по-іншому, і ненадання відповіді на податковий запит може стати приводом для проведення позапланової перевірки платника податку, у звязу з чим існує велика судова практика, яка приймає сторону платника податку.

Так наприклад, Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2015 року задоволено позов про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ про проведення позапланової перевірки у зв’язку з невідповідністю податкового запиту вимогам податкового законодавства, а саме: "як убачається з тексту запиту, в ньому не зазначено жодного конкретного порушення позивача, які стали підставою для його направлення".

З метою урегулювання такого питання, ДФС надало  . було видано Лист-роз'яснення  № 635/3/99-99-11-04-04-11 від  30.06.2016 р. про запити контролюючих органів, яким пояснює, що право платника податків на ненадання запитуваної контролюючим органом інформації виникає в силу самого факту неналежного оформлення письмового запиту та не вимагає письмового повідомлення контролюючого органу. При цьому платник податків не позбавлений права на звернення до контролюючого органу із зазначенням підстав для ненадання запитуваної інформації. Таке звернення може бути оформлене (викладене) державною або російською мовою, іншою мовою, як це передбачено ст. 18 Закону України "Про засади державної мовної політики".

Але при цьому всьому, кожен запит та відповідь на нього є індивідуальними, та перед тим як надати відповідь на запит, слід чітко розуміти для себе, що ви як платник податків в першу чергу не потрапляєте під дію ст. 73 Податкового кодексу України, якою визначено обставини при яких податкова може до вас направити запит.

Отже, з огляду на вищезазначене, ігнорувати запит у будь-якому разі не можна, навіть якщо він  не відповідає вимогам закону або якщо у податківці не має підстав із ним звертатись, тому що таке ігнорування може призвести до конфліктів в судовому порядку, де за наявних підстав може бути накладено арешт на майно платника податків. З метою запобігання таких конфліктів з податковими органами, в тому числі і в судовому порядку, найкращим виходом в разі отримання такого запиту – є надання відповіді, яка повинна містити підстави відмови у наданні відповіді на запитувану органами ДФС інформацію, а саме – невідповідність податкового запиту вимогам чинного законодавства.

Кримінальне провадження попереду податкових перевірок

За останні роки склалась велика практика щодо податкових перевірок на основі яких керівників підприємств притягують до кримінальної відповідальності. Така негативна практика викликана неврегульованими діями ДФС та органами досудового слідства. 

До теперішнього часу ДФС проводить перевірку платника податку, за результатом чого складає акт перевірки (у разі виявлення порушення податкового законодавства складається акт перевірки, при відсутності порушень - довідка) та на підставі якого виносить податкове-повідомлення рішення, яке передається до податкової міліції для досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ст.212 КК України, без надання часу на оскарження.

            Дана схема дій державних органів суперечить чинному законодавству України, оскільки на стадії складання акту перевірки та винесення податкових-повідомлень рішень не встановлено факту порушення податкового законодавства, а особливо правопорушення передбаченого ст. 212 КК України.

            Відповідно до ст. 86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

            У разі незгоди із актом, який виноситься після перевірки ДФС, платник податку може його оскаржити в адміністративному порядку (через органи ДФС) та/або в судовому порядку.

            На даний час, факт виявлення порушення при проведенні перевірки ДФС платника податку є підставою для притягнення посадових осіб підприємства (директора, бухгалтера) до кримінальної відповідальності за ст.212 КК  України та початку досудового розслідування такого виявленого порушення, не дивлячись на надане платнику податку права на оскарження результатів перевірок.

            Процедура передання матеріалів податкової перевірки до органів досудового розслідування регламентується Методичними рекомендаціями про порядок взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні і реалізації матеріалів перевірок платників податків (далі – "Методичні рекомендації").

            Відповідно до Методичних рекомендацій матеріали податкової перевірки одразу передавалися  до відповідних органів досудового розслідування та починалось досудове розслідування за фактом порушення норм податкового кодексу, але 18  липня 2016р. ДФС видано наказ №633, яким внесено зміни до Методичних рекомендації, відповідно до яких тепер матеріали податкової перевірки будуть передаватись до органів досудового розслідування протягом 20 робочих днів, після дня погодження результатів таких податкових перевірок.

            Тобто матеріали податкової перевірки будуть передаватись до органів досудового розслідування після того як платник податків використає всі можливі способи оскарження результатів перевірок, а саме оскаржте  в адміністративному порядку та/або в судовому порядку результати перевірок та після чого судове рішення набере законної сили.

Ознайомитись із Методичними рекомендаціями –

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/DFS00272.html

Про дива податкової еквілібристики: зустрічна перевірка

Податкова, з одного боку, декларуючи свою відкритість та готовність співпрацювати з платниками податків, з іншого – своїми діями доводить зовсім протилежне: Акти перевірок, внутрішні листи-роз’яснення фіскальних органів рясніють такими поняттями як «податкові ями», «безтоварність господарських відносин», «адреси масової реєстрації»… що окрім «алергічної реакції» у підприємців останнім часом не викликає, адже підприємці вже навчилися ефективно захищатися.

Як відомо з криміналістики, ідеальний злочин – злочин з мінімальними доказами, тому податківці, слідуючи такому постулату, намагаються залишати менше слідів від своєї «діяльності», а тому для суб’єктів господарювання така прихована тактика стає подекуди справжньою неприємною несподіванкою. 

Тіні забутих збитків

(Опубліковано в журналі "Український юрист" № 4, квітень 2012 року)

Кінець 2011-го — початок 2012-го року пройшли під знаком протистояння податкових органів та платників податків щодо врахування у податковому обліку збитків минулих років. Наразі маємо суперечливу практику в подібних справах адміністративних судів першої інстанції та неоднозначні прогнози щодо долі цих справ у наступних інстанціях

Коли наприкінці 2010-го року правнича спільнота та бізнесові кола перебували у стані схвильованого очікування нової податкової реальності, а Податковий кодекс (ПК) України став об’єктом прискіпливого вивчення фахівців, практично ніхто не звертав увагу на міну, закладену законотворцями у підрозділі 4 Перехідних положень фіскальної конституції.

І справді, на перший погляд, положення пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положень є зрозумілими та однозначними. Зазначено, що від’ємне значення об’єкта оподаткування, тобто збитки підприємства, розраховані за підсумками першого кварталу 2011 року, враховуються при визначенні об’єкта оподаткування у другому кварталі цього року. У третьому абзаці того ж пункту додатково зазначається: «Розрахунок об’єкта оподаткування за ­наслідками другого — четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від’ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року». Саме в цьому формулюванні виявилася схованою бомба сповільненої дії, яка масово вибухнула у потрібний час.