Уточнено ставку оподаткування дивідендів

Останніми змінами до Податкового Кодексу України (від 21.12.2016р.) було зменшено ставку податку для дивідендів, проте, у зв'язку з технічною помилкою ці зміни не набрали чинності, що було виправлено прийняттям Закону України від 23.03.2017р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України" Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні "(далі - Закон).

Згідно п. 14.1.49. ст.14 Податкового Кодексу України дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Дивіденди належать до пасивних (інвестиційних) доходів.

Нагадаємо, що Податковим Кодексом передбачено  три ставки ПДФО - 5%, 18% та 9%.

За ставкою 9% повинні були оподатковуватися доходи у вигляді дивідендів по акціях й корпоративним правах, нарахованих нерезидентами, ІСІ та суб’єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток (оновлений пп. 167.5.4 ПКУ).

Але через технічну помилку, яку виникли під час прийняття Закону Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні, ця норма не набрала чинності.З цього приводу Офіс великих платників податків надав тлумачення згідно якого в формі 1ДФ необхідно відображати ставку оподаткування дивідендів - 9%. У випадку якщо було відображено ставку оподаткування – 18%, то з метою уникнення штрафу, до закінчення граничного строку подання цього звіту необхідно внести відповідні виправлення.

Обговорення змін до законодавства щодо відповідальності перевізника та експедитора

Закінчується громадське обговорення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання окремих питань перевезення та транспортного експедирування", та 15 березня 2017 року цей законопроект було розміщено на офіційному сайті Мінінфраструктури, та на даний час законопроект перебуває на стадії обговорення громадськості.

Законопроект передбачає внесення змін до Цивільного Кодексу України, Господарського Кодексу України, Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", в частині регламентації відповідальності експедитора та перевізника під час здійснення внутрішніх перевезень.

Питання відповідальності перевізника та експедитора в чинному законодавстві врегульовано досить поверхово, так, на даний час застосовуються розмиті формулювання на кшталт "відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування" (ч.2 ст.14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність"), "розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону" (ч.3 ст.313 Господарського Кодексу України).

Вказаним законопроектом пропонується обмежити відповідальність перевізника за прострочення доставки вантажу розміром провізної плати за перевезення вантажу. Також, встановлено розміри відповідальності за втрату, нестачу або пошкодження вантажу – в розмірі 2 розрахункові одиниці за 1 кілограм відсутньої ваги брутто. При цьому розрахунковою одиницею є одиниця спеціальних прав запозичення, визначена Міжнародним валютним фондом. Тоді як на даний час перевізник відповідає за втрачений, пошкоджений вантаж в розмірі фактичної шкоди.

(Нагадаємо, що в міжнародних перевезеннях Конвенцією про Договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено наступні граничні розміри відповідальності перевізника за втрачений, пошкоджений вантаж "розмір  відшкодування  не  може перевищувати  25 франків  за  кілограм  відсутньої  ваги  брутто.  "Франк"  означає  золотий франк вагою 10/31 грама проби 0,900").

Законопроектом також пропонується змінити регулювання транспортно-експедиторської діяльності, а саме, передбачається визнання експедитора повіреним (агентом) у випадках залучення до перевезень третіх осіб, та встановлено, що в таких випадках відносини перевезення виникають безпосередньо між клієнтом і перевізником.

Окрім того, законопроектом пропонується відшкодування експедитором лише реальних збитків, завданих внаслідок втрати, нестачі, псування, пошкодження або прострочення доставки вантажу (упущена вигода, за загальним правилом, не відшкодовуватиметься).

Загалом прийняття цього законопроекту встановить чіткі рамки відповідальності експедитора та перевізника під час здійснення внутрішніх перевезень, шо дасть змогу гармонізувати чинні застарілі норми з міжнародними стандартами та угодами.

Повний текст законопроекту за посиланням - http://www.mtu.gov.ua/projects/109/

Факсиміле в договорах – зручність чи безпідставний ризик?

На практиці досить поширені випадки, коли власноручний підпис на договорах та первинних  документах  замінюється факсимільним, проте, перш ніж ставити факсиміле під договором, необхідно ознайомитись з певними правилами.

Використовуючи факсиміле потрібно керуватись ч.3 ст.207 ЦК України відповідно до якої використання при укладенні договору факсимільного підпису дозволяється, але за умови наявності між сторонами письмової угоди, в якій повинні бути присутні зразки власноручних підписів осіб, уповноважених на укладення договору.

Окрім того ст.12 Закону України "Про електронну комерцію визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису), який застосовується за письмовою згодою сторін, у якій містяться зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Порушення правила щодо укладення додаткової угоди може призвести до того, що договір буде вважатися неукладеним. Із цього приводу в Постанові ВГСУ від 16.12.2015 року по справі №6-29702ск15 зазначено наступне: " Для легалізації підпису факсиміле  у спірному договорі та додатках до нього належало укласти спеціальну письмову угоду, в якій мав бути пункт про можливість застосування такого способу нанесення підпису та його оригінальний рукописний зразок, така угода мала бути підписана особисто сторонами.

Між тим сторони спірного договору такої письмової угоди не уклали. Отже, суд правомірно вважав, що всі викладені в договорі умови щодо здійснення авіарейсу є такими, що не узгоджені з відповідачем.

Разом з тим, якщо особа, факсиміле підпису якої було використано при підписанні договору, підтверджує підписання цього договору або схвалює даний правочин своїми наступними діями, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання такого договору неукладеним або недійсним. Під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину."

Отже, додаткова угода до договору повинна містити:

-       відображення відтиску факсимільного підпису;

-       перелік осіб, яким надається право його використовувати;

-       перелік документів, які можуть бути посвідчені факсимільним підписом.

Таким чином, факсимільний підпис без попередньої домовленості сторін договору щодо його використання не може вважатися підписом уповноваженої особи, а використання факсимільного підпису в договорах без укладення додаткової угоди має наслідком визнання такого договору неукладеним.

Часткова валютна лібералізація

НБУ проводить поступову валютну лібералізацію.

Валютно-обмінні операції регулює Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, яка надає право уповноваженим банкам, уповноваженим фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку здійснювати валютно-обмінні операції.

НБУ Постановою від 04 квітня 2017 року було внесено зміни до Постанови №410 та збільшено обсяг дозволеного продажу готівкової іноземної валюти більше як в десять разів – до 150 000 гривень одній особі, в межах одного банківського дня.

Нагадаємо, що до цього Постановою №410 було встановлено ліміт на продаж готівкової іноземної валюти в розмірі – 12 000 гривень.

Звертаємо увагу, що Постановою НБУ від 06.06.2013р. №210 встановлено граничні суми розрахунків готівкою, зокрема між фізичною особою та підприємством (підприємцем) протягом одного дня в розмірі 50000 (п'ятдесяти тисяч) грн.

Окрім того, починаючи з 04 квітня 2017 року зменшено розмір обов’язкового продажу юридичними особами валютних надходжень. Раніше підлягало обов’язковому продажу 65% валютної виручки, а тепер - 50%.

Очевидно, що поступове зняття валютних обмежень НБУ спричинено прийняттям рішення МВФ про виділення Україні 4-го траншу кредиту, нагадаємо що таке рішення було прийнято 03.04.2017 року, а вже наступного дня Нацбанк "провів лібералізацію" з огляду на стабілізацію фінансової ситуації в Україні.

НБУ змінює правила видачі індивідуальних ліцензій

23.02.2017 року набрала чинності постанова Правління Національного Банку України №12 від 21.02.2017 року (надалі – "Постанова"), а разом з нею і ряд законодавчих змін щодо порядку здійснення інвестицій за кордон, зокрема отримання необхідних для цього індивідуальних ліцензій.

Постановою надано право Нацбанку відмовити у видачі індивідуальної ліцензії заявнику у разі виявлення в поданих документах інформації про те, що учасником операції зі здійснення інвестиції за кордон або особою, на користь чи в інтересах якої проводиться ця операція, є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) у країні, що визнана Верховною Радою України державою-агресором/державою-окупантом.

Під "інвестицією за кордон" слід розуміти не лише створення юридичних осіб, придбання корпоративних прав та цінних паперів іноземних емітентів. Купівля будь-якої нерухомості, розташованої за межами України теж вважатиметься інвестиційною діяльністю.

Інструкцією про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон визначено перелік операцій, які не є інвестиціями, зокрема:

-  операції резидентів із перерахування коштів для  утримання  власних  представництв  (філій)  за кордоном  (за винятком придбання за кордоном нерухомого майна);

-     оплата членських (вступних)  внесків  до  іноземних  (міжнародних)  організацій  та установ;

-     відкриття  рахунків  в  іноземних  банках;

- створення та функціонування дипломатичних, консульських, торговельних та інших офіційних представництв за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними   привілеями.

Такі дії НБУ мають своєю метою недопущення відпливу капіталу до Російської Федерації як держави-агресора. Тож нововведення стосується лише "східного сусіда", визнаного державою-агресором згідно Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Нагадаємо, 16 грудня 2016р. вступила в силу Постанова НБУ "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", якою було знято заборону на видачу індивідуальних ліцензій НБУ та дозволено купівлю іноземної валюти на підставі індивідуальних ліцензій у виключних випадках.