Нормативно-правові акти та роз’яснення до теми:
— Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП);
— Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 р. № 77-VIII (далі — Закон № 77);
— Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17 червня 2015 р. № 413 (далі — Постанова № 413);
— Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 9 вересня 2013 р. № 454 (далі — Порядок № 454);
— Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 р. № 435 (далі — Порядок № 435).
Минуло вже більш як півроку з дня набрання чинності Законом № 77, яким внесено зміни до статті 24 КЗпП. Згідно з частиною третьою цієї статті (в редакції Закону № 77), працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ.
Таким органом виконавчої влади на сьогодні є Державна фіскальна служба України (далі — ДФСУ).
Отже, з 1 січня 2015 р. був законодавчо закріплений обов’язок роботодавців повідомляти ДФСУ про прийняття працівників на роботу. Незважаючи на те що КМУ тоді ще не встановив порядку повідомлення, ця законодавча новела спричинила чималий резонанс.
Деякі експерти висловили думку, що неповідомлення ДФСУ про прийняття працівника на роботу, попри те, що встановленого КМУ порядку ще немає, може спричинити юридичні ризики, в т. ч. притягнення роботодавця до відповідальності за статтею 265 КЗпП у вигляді фінансової санкції в розмірі мінімальної заробітної плати. В зв’язку з цим роботодавці почали масово повідомляти ДФСУ про прийнятих на роботу працівників у довільній формі.
Після того, як канцелярію ДФСУ наповнили незлічені повідомлення, заяви та листи, за допомогою яких добросовісні роботодавці намагались виконати вимогу частини третьої статті 24 КЗпП, ДФСУ видала лист «Про організацію роботи» від 29 січня 2015 р. № 2627/7/99-99-17-03-01-17, у якому йшлося про «зняття соціальної напруги серед платників ЄСВ» та роз’яснювалось, що до прийняття порядку «повідомленням» вважається заповнення таблиці 5 додатка 4 до Порядку № 454, що подається у складі обов’язкової звітності за календарний місяць до територіальних органів фіскальної служби за основним місцем обліку платника із зазначенням трудових відносин із прийнятими працівниками.
Пізніше в листі ДФСУ від 4 червня 2015 р. № 19779/7/99-99-17-03-01-17 було уточнено, що «повідомленням» тепер слід вважати заповнення таблиці 5 додатка 4 до Порядку № 435, оскільки Порядок № 454 втратив чинність.
І, нарешті, 3 липня 2015 р. набрала чинності Постанова № 413, додатком до якої є форма Повідомлення про прийняття працівника на роботу.
Тепер порядок повідомлення фіскальних органів про працівників, прийнятих на роботу, залежно від дати початку ними роботи, такий:
— до 1 січня 2015 р. — повідомлення не було передбачено;
— з 1 січня 2015 р. до 30 квітня 2015 р. — необхідно повідомляти шляхом заповнення таблиці в додатку до звіту щодо сум нарахованого ЄСВ, затвердженого Порядком № 454;
— з 1 травня 2015 р. до 3 липня 2015 р. — шляхом заповнення таблиці в додатку до звіту щодо сум нарахованого ЄСВ, затвердженого Порядком № 435;
— з 3 липня 2015 р. — у порядку, визначеному Постановою № 413.
КМУ не затвердив детальну покрокову інструкцію із заповнення та подання повідомлення фіскальних органів про прийнятих працівників.
Постанова № 413 залишила багато запитань без відповіді, тому слід очікувати роз’яснень ДФСУ. Наразі їх немає, тож поки спробуємо відповісти на найбільш важливі та поширені запитання самостійно.
Кого повідомляти?
Попри наявність у частині третій статті 23 КЗпП норми, яка зобов’язує роботодавців повідомляти про прийнятих працівників саме центральний орган виконавчої влади (ДФСУ), КМУ у Постанові № 413 погодився з підходом, який раніше висловлювала сама ДФСУ у своїх листах, про те, що повідомляти слід саме територіальні органи, в яких роботодавець перебуває на обліку як платник ЄСВ.
Виходячи з Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженого наказом Мінфіну від 24 листопада 2014 р. № 1162, відокремлені підрозділи, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (тобто є окремими платниками ЄСВ) подають повідомлення за своїм місцезнаходженням.
Про кого повідомляти?
З огляду на частину третю статті 23 КЗпП вбачається, що повідомляти слід про будь-якого працівника, якого роботодавець планує прийняти на роботу, незалежно від посади, професії та умов праці.
Водночас, не потрібно повідомляти фіскальний орган про переведення працівника на іншу посаду, переукладення строкового трудового договору або зміну інших істотних умов праці.
Незважаючи на те що виплати таким особам оподатковуються ЄСВ, відносини із фізичними особами, які не зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності або самозайняті особи, які працюють за договорами цивільно-правового характеру, не підпадають під регулювання КЗпП, тому, на думку автора, частина третя статті 23 КЗпП на них не поширюється й повідомляти про них фіскальний орган не потрібно. Цей підхід підкріплюється також тим, що обидві категорії осіб у формі повідомлення, затвердженого Постановою № 413, мають назву «наймані працівники».
Коли повідомляти?
На цю тему законодавство встановлює лише одну вимогу — повідомлення має бути подане до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором. Тому правомірним слід вважати повідомлення, подане у проміжок часу між укладенням трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, до моменту фактичного допуску працівника до роботи.
В якій формі повідомляти?
Постанова № 413 передбачає можливість подання повідомлення одним із таких способів:
— засобами електронного зв’язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу й електронного підпису;
— на паперових носіях разом із копією в електронній формі;
— на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п’ятьма особами.
Стосовно можливості подання повідомлення винятково у паперовій формі слід зазначити, що можливе двояке трактування — така форма повідомлення дозволена лише тим роботодавцям, які мають не більш як п’ять працівників (з урахуванням тих, про прийняття яких повідомляється) або ж вона дозволяється у випадку одночасного повідомлення роботодавцем про прийняття на роботу не більш як п’яти працівників. З цього приводу слід чекати роз’яснення.
До моменту видання такого роз’яснення з метою мінімізації ризиків, на думку автора, слід виходити з менш лояльного до роботодавців першого варіанту трактування.
Так само чітко не визначено питання щодо вигляду «копії в електронній формі» повідомлення, поданого в паперовій формі — чи може це бути простий скан паперового повідомлення, чи все ж електронний документ, завірений електронним цифровим підписом (далі - ЕЦП).
Враховуючи наявність численних роз’яснень фіскальних органів про визнання ними будь-яких офіційних документів в електронній формі винятково в разі засвідчення ЕЦП із посиленим сертифікатом ключа, вбачається, що на електронному носії має міститись саме електронний документ з ЕЦП.
Коли слід подавати повідомлення з відміткою «скасовуюче»?
Оскільки КЗпП не містить вимоги до роботодавців повідомляти фіскальні органи про звільнення працівників, можливість подання повідомлення з відміткою «скасовуюче» передбачена, якщо працівник, про прийняття якого на роботу роботодавець раніше направив повідомлення, фактично не став до роботи.
Можна провести певну аналогію між цієї нормою та пунктом 28 Порядку видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого постановою КМУ від 27 травня 2013 р. № 437: якщо іноземець чи особа без громадянства без поважних причин не стала до роботи у передбачений трудовим договором (контрактом) строк, роботодавець повинен протягом п’яти робочих днів письмово повідомити про це територіальний орган або підрозділ ДМС за місцем видання посвідки на тимчасове проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства і територіальний орган, яким видано дозвіл.
Постановою № 413 не передбачено, в якому порядку та в який строк має подаватись повідомлення з відміткою «скасовуюче», тому не може бути й відповідальності за його неподання. Є сенс подати таке повідомлення до наступної звітності з ЄСВ для того, щоб контролюючому органу була зрозуміла причина того, чого в цій звітності немає відомостей про утримання та перерахування ЄСВ із заробітної плати цієї особи.
Як правильно зазначити категорію працівника?
Постанова № 413 передбачає дві категорії найманих працівників:
— з трудовою книжкою;
— без неї.
Може бути декілька підходів до того, як слід розподіляти працівників між цими категоріями.
Перший підхід — працівниками без трудової книжки слід вважати тих, хто працює за сумісництвом, адже встановлено, що їхня трудова книжка має зберігатися за основним місцем роботи, а запис про роботу за сумісництвом вноситься до неї лише за бажанням.
Другий підхід — працівниками без трудової книжки слід вважати осіб, які влаштовуються на роботу вперше.
Теоретично можливий і третій підхід, за яким під найманими працівниками без трудової книжки автори Постанови № 413 могли мати на увазі осіб, які виконують роботи або надають послуги за договорами цивільно-правового характеру.
На думку автора, найбільш раціональним є перший підхід, оскільки заробітна плата працівників-сумісників має свої особливості оподаткування ЄСВ, і тому саме їх є сенс виділяти в окрему категорію.
Втім, це якраз одне з тих запитань, на які хотілося б побачити відповідь у роз’ясненні ДФСУ.
Немає коментарів:
Дописати коментар