Дозволено повернення коштів іноземним інвесторам

Постановою НБУ від 25.05.2017р. №41 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" прийнято ряд значущих рішень в сфері лібералізації валютного регулювання НБУ.

Серед останніх рішень НБУ щодо пом'якшення валютного регулювання є скасування заборони на повернення іноземними інвесторами вкладених в Україні коштів.

Досі було заборонено купувати та перерахувати іноземну валюту, щоб повернути за кордон кошти, отримані іноземними інвесторами від продажу корпоративних прав, певних видів цінних паперів, внаслідок зменшення статутних капіталів юридичних осіб, виходу з господарських товариств іноземних інвесторів.

Національний банк вирішив дозволити такі операції. Водночас для запобігання відтоку капіталу через тіньові схеми НБУ вживатиме заходів, щоб ці операції відповідали визначеному переліку умов.

До таких умов належать:

 1) купівлія/перерахування повинна здійснюватись резидентом (покупець цінних паперів/корпоративних прав; юридична особа, статутний капітал якої зменшується/з якої виходить учасник – іноземний інвестор; посередником (комісіонер, повірений) або іноземним інвестором;

2) купівля/перерахування іноземної валюти з цією метою повинна здійснюватись в межах загальної суми, що не може перевищувати 5 000 000 доларів США;

3) здійснення  купівлі/перерахування іноземної валюти з цією метою повинно відбуватись через один уповноважений банк (за вибором такої особи).

При цьому, вищезазначені  обмеження не підлягають застосуванню у разі, коли купівлю/перерахування іноземної валюти з метою повернення за кордон коштів, отриманих іноземними інвесторами за операціями з продажу державних облігацій України на фондових біржах та поза їх межами, а також продажу боргових/лістингових цінних паперів на фондових біржах.

Ці зміни наберуть чинності з 12 червня 2017 року.

Продовжено строки ЗЕД розрахунків

Національний банк України продовжує пом’якшувати монетарну політику шляхом лібералізації валютного регулювання.

Одним з основних нововведень є те, що Національний банк скасував тимчасову норму, згідно з якою скорочувався  максимальний строк для розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів до 120. Відтепер максимальний строк розрахунків становитиме 180 днів, як це визначено Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Ці зміни затверджено Постановою НБУ від 25.05.2017р. №41, норма щодо продовження строків розрахунків з експорту та імпорту товарів вступила в силу з 26 травня 2017 року. Інші норми цієї постанови вступлять в силу з 12 червня.

 Керуючись Листом від 10.08.2016 р., якщо операція почалася до 26 травня і на цю дату граничний термін ЗЕД-розрахунків не закінчився, на дану операцію повинен поширюватися 180 -денний термін.

Нагадаємо,  за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів передбачено стягнення пені за кожний день прострочення у   розмірі   0,3  відсотка  суми  неодержаної  виручки  (вартості недопоставленого  товару)  в  іноземній  валюті,  перерахованої  у грошову  одиницю  України  за  валютним курсом Національного банку України   на  день  виникнення  заборгованості.  Загальний  розмір нарахованої  пені  не  може  перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, з метою уникнення сплати пені за прострочення строку розрахунків за ЗЕД операціями – необхідно здійснювати всі розрахунки з експорту та імпорту товарів у встановлений законодавством строк – 180 днів з  дати митного оформлення   (виписки   вивізної   вантажної   митної   декларації такої  продукції, що експортується, а в разі експорту робіт,  транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа,  що  засвідчує  виконання  робіт,  надання транспортних послуг, у випадку імпорту товарів – з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг).

Дозволено дострокове погашення зовнішніх позик

Починаючи з 12 червня 2017 року, НБУ зняв обмеження на дострокове погашення кредитів та позик від нерезидентів за умови, що забезпечення розрахунків надавалось міжнародними фінансовими організаціями.

Так, відтепер, бізнес отримує можливість достроково погашати зовнішні кредити та позики, якщо у якості забезпечення розрахунків за цими операціями було надано зобов’язання міжнародних фінансових організацій, а саме з використанням гарантій, резервних акредитивів, через уповноважені банки та/або іноземні банки.

Постановою НБУ від 25.05.2017р. №41 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" було внесено зміни до Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті.

Нагадаємо, раніше НБУ було дозволено дострокове погашення іноземних позик та кредитів, наданих за участі іноземного експортно-кредитного агентства.

Разом з тим, НБУ посилив правила щодо реєстрації  зовнішніх договорів позики та кредитних договорів. Так, з 12 червня банки зможуть ініціювати реєстрацію позичальниками договорів позики/кредитних договорів з нерезидентами лише після з'ясування кінцевих бенефіціарів власників нерезидентів-кредиторів (юридичних осіб), в тому числі в разі відсутності підстав вважати, що вони використовують агентів, номінальних власників/власників або посередників з метою приховання кінцевих бенефіціарів. Дану інформацію банки можуть отримувати з офіційних і публічних джерел.

Також удосконалено порядок контролю за дотриманням максимальної процентної ставки за договором у разі сплати комісій, зборів у період до одержання кредиту та/або протягом першого річного періоду дії договору. Цей порядок передбачає, що у таких випадках контроль здійснюватиметься не на дату платіжної операції, а на кінець першого річного періоду. Зазначений підхід дозволить резидентам-позичальникам урізноманітнювати умови кредитних договорів.

Вважаємо, що такі зміни дозволять - полегшити резидентам здійснення реструктуризації зовнішніх кредитів та позик (тих, що надані з забезпеченням міжнародних фінансових організацій), проте, здійснити реєстрацію нових зовнішніх договорів позики та кредитних договорів буде складніше.

Уряд визначив порядок проведення перевірок інспекторами праці

26 квітня 2017р. Кабінетом Міністрів України було затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю.  Ці Порядки запроваджують нові підходи у відносинах держави та бізнесу, згідно з якими головними пріоритетами інспекторів визначені профілактична робота та консультування роботодавців.

Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю  передбачено дві форми державного контролю:

-       інспекційні відвідування;

-       невиїзні інспектування.

При цьому, підстави для здійснення інспекційних відвідувань є досить чисельними, так, зокрема, передбачається, що інспекційні відвідування можуть проводитись за заявою працівника, за інформацією профспілкових органів, за рішенням суду, за інформацією державних органів, зокрема, Держстату, ДФС,  Пенсійного Фонду, та з інших підстав, перелік яких є виключним та затверджений Порядком.

При цьому Порядком забороняється розголошувати джерело будь-якої скарги, що стала підставою для інспектування.

Порядком передбачено, що роботодавці можуть ініціювати проведення державними інспекторами регулярних інформаційно-роз'яснювальних кампаній щодо найбільш ефективних способів дотримання норм законодавства про працю, захисту і поновлення трудових прав працівників. Запроваджується також можливість проведення за бажанням роботодавця так званого "аудиту" трудового законодавства, а заходи впливу пропонується застосувати лише у випадку, якщо роботодавець відмовляється усувати порушення законодавства про працю.

Нагляд за додержанням законодавства про працю здійснюватиметься шляхом витребування, збору і аналізу інформації, необхідної для підготовки висновків про стан дотримання об'єктом нагляду законодавства про працю, або шляхом проведення перевірки об'єкта нагляду з виїздом за її місцезнаходженням (далі - виїзна перевірка).

Виїзні перевірки будуть проводитися відповідно до індивідуального графіка, який затверджується керівником або заступником керівника Держпраці або його територіального органу відповідно до плану роботи Держпраці і його територіального органу на відповідний період. Про проведення виїзної перевірки буде повідомлятися об'єкт нагляду не пізніше ніж за 5 робочих днів до її початку.

Однак Державна регуляторна служба цього ж дня, 26.04.2017 р., розмістила на своєму сайті повідомлення про те, що нею не погоджено постанову КМУ щодо порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Служба наполягає на його приведенні у відповідність до законодавства.

Основними зауваженнями до Порядку є безпідставне наділення повноваженнями на здійснення державного нагляду (контролю) органів, яким законами таких повноважень не надано, а саме, йдеться про пункт 3 Порядку здійснення державного контролю, яким визначається, що "інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об’єднаних територіальних громад...".

Запропоновано посилити відповідальність за порушення митних правил

Державною фіскальною службою України 19.04.2017р. оприлюднено повідомлення про розроблення проекту Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо накладення стягнень у справах про порушення митних правил та виконання постанов у цих справах".

Метою законопроекту є запровадження ефективних механізмів запобігання та протидії незаконному переміщенню товарів митною територією України.

Так, загалом законопроектом пропонується внести зміни до Митного Кодексу в частині регулювання відповідальності за перевищення строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення та за перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України.

Так, станом на тепер встановлено відповідальність за перевищення строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб у розмірі – п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.470 Митного Кодексу України). Таким чином, вказана санкція, на даний час, є граничною межею відповідальності за це правопорушення.

Натомість, Законопроектом пропонується встановити відповідальність за перевищення строку доставки більше ніж на двадцять діб в наступному обсязі - накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів або їх конфіскацію.

Аналогічну відповідальність пропонується встановити за перевищення строку тимчасового ввезення або тимчасового вивезення товарів більше ніж на десять діб.

Окрім того, Проект передбачає уточнення визначення "митного режиму знищення або руйнування" (ст. 175 МКУ): "це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, ввезені на митну територію України, або українські товари, які є безпосередніми предметами порушення митних правил, під митним контролем знищуються або приводяться у стан, який виключає можливість їх використання, з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт або експорт цих товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності", та уточнено перелік товарів, які поміщуються в митний режим відмови на користь держави.

На даний час триває громадське обговорення законопроекту.

З повним текстом можливо ознайомитись за посиланням - https://goo.gl/ZnoQjZ. 

Скупий платить двічі або чому не варто здійснювати "купівлю-продаж" авто шляхом укладення генеральної довіреності

Бажання зекономити, а інколи прояв звичайного правового нігілізму з боку громадян спонукає останніх звертатись до не зовсім законних схем при вчиненні правочинів, ризикуючи наразитись на серйозні неприємності у майбутньому.

Так, наприклад, досить популярним способом оформлення угоди купівлі-продажу транспортного засобу є видача нотаріально-посвідченої довіреності на право володіння, користування й розпорядження транспортним засобом на ім’я покупця, так званої генеральної довіреності. При цьому, головною помилкою багатьох є переконання у тому, що при оформленні такої довіреності дійсно відбувається перехід права власності від однієї особи до іншої.

Прикладом того, як ігнорування вимог закону може призвести до появи негативних наслідків є рішення Судової палати з розгляду цивільних справ Верховного Суд України (надалі також – "ВСУ") від 16 грудня 2015 року по справі № 6-688цс15. Позивач, бажаючи визнання права власності на автомобіль, "придбаний" на підставі довіреності на право володіння, користування й розпорядження транспортним засобом звернувся до суду, посилаючись на те, що видачею довіреності було приховано інший правочин, який дійсно мав місце – угоду купівлі-продажу автомобіля. За результатами розгляду справи, суд відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що "видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала", як результат "відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль".

Іншими словами, погоджуючись на отримання товару (транспортного засобу) за довіреністю ви маєте шанс залишитись ні з чим. Ба навіть будете змушені доводити те, що автомобіль був саме придбаний вами, а не викрадений.

Додатково зазначимо, що положення п. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" дозволяють судам при винесенні рішень відступати від правової позиції, викладеної Верховним Судом з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У своїй постанові від 07.03.2017 року по справі № 21-1530а16 Верховний суд України навів мотиви, з огляду на які суд касаційної інстанції може відступити від правової позиції Верховного Суду України. Такими мотивами, зокрема, можуть бути: 1) наслідки зіставлення характеру (змісту) спірних правовідносин та казусів (правових ситуацій), на підставі яких була сформульована правова позиція Верховного Суду України; 2) час виникнення зазначених правовідносин, умови їх дії та існування; 3) відсутність/наявність між ними істотного часового розриву; 4) стабільність/змінність нормативного регулювання відносин, щодо яких виник спір, і тих, що були підставами для формування правового висновку; 5) відсутність/настання ґрунтовних змін в суспільному, економічному житті країни, за буття яких сформульована правова позиція Верховного Суду України почала обмежувати та/чи дезорієнтувати в питаннях забезпечення однакового застосування норм матеріального права.

Ми ж радимо не ризикувати при укладенні таких значних майнових угод, як купівля-продаж авто та оформити правочин належним чином.

Повний текст Рішення ВСУ по справі №6-688цс15 за посиланням - https://urlid.ru/b1q3.  

Уточнено ставку оподаткування дивідендів

Останніми змінами до Податкового Кодексу України (від 21.12.2016р.) було зменшено ставку податку для дивідендів, проте, у зв'язку з технічною помилкою ці зміни не набрали чинності, що було виправлено прийняттям Закону України від 23.03.2017р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України" Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні "(далі - Закон).

Згідно п. 14.1.49. ст.14 Податкового Кодексу України дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Дивіденди належать до пасивних (інвестиційних) доходів.

Нагадаємо, що Податковим Кодексом передбачено  три ставки ПДФО - 5%, 18% та 9%.

За ставкою 9% повинні були оподатковуватися доходи у вигляді дивідендів по акціях й корпоративним правах, нарахованих нерезидентами, ІСІ та суб’єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток (оновлений пп. 167.5.4 ПКУ).

Але через технічну помилку, яку виникли під час прийняття Закону Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні, ця норма не набрала чинності.З цього приводу Офіс великих платників податків надав тлумачення згідно якого в формі 1ДФ необхідно відображати ставку оподаткування дивідендів - 9%. У випадку якщо було відображено ставку оподаткування – 18%, то з метою уникнення штрафу, до закінчення граничного строку подання цього звіту необхідно внести відповідні виправлення.

Обговорення змін до законодавства щодо відповідальності перевізника та експедитора

Закінчується громадське обговорення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання окремих питань перевезення та транспортного експедирування", та 15 березня 2017 року цей законопроект було розміщено на офіційному сайті Мінінфраструктури, та на даний час законопроект перебуває на стадії обговорення громадськості.

Законопроект передбачає внесення змін до Цивільного Кодексу України, Господарського Кодексу України, Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", в частині регламентації відповідальності експедитора та перевізника під час здійснення внутрішніх перевезень.

Питання відповідальності перевізника та експедитора в чинному законодавстві врегульовано досить поверхово, так, на даний час застосовуються розмиті формулювання на кшталт "відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування" (ч.2 ст.14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність"), "розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону" (ч.3 ст.313 Господарського Кодексу України).

Вказаним законопроектом пропонується обмежити відповідальність перевізника за прострочення доставки вантажу розміром провізної плати за перевезення вантажу. Також, встановлено розміри відповідальності за втрату, нестачу або пошкодження вантажу – в розмірі 2 розрахункові одиниці за 1 кілограм відсутньої ваги брутто. При цьому розрахунковою одиницею є одиниця спеціальних прав запозичення, визначена Міжнародним валютним фондом. Тоді як на даний час перевізник відповідає за втрачений, пошкоджений вантаж в розмірі фактичної шкоди.

(Нагадаємо, що в міжнародних перевезеннях Конвенцією про Договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено наступні граничні розміри відповідальності перевізника за втрачений, пошкоджений вантаж "розмір  відшкодування  не  може перевищувати  25 франків  за  кілограм  відсутньої  ваги  брутто.  "Франк"  означає  золотий франк вагою 10/31 грама проби 0,900").

Законопроектом також пропонується змінити регулювання транспортно-експедиторської діяльності, а саме, передбачається визнання експедитора повіреним (агентом) у випадках залучення до перевезень третіх осіб, та встановлено, що в таких випадках відносини перевезення виникають безпосередньо між клієнтом і перевізником.

Окрім того, законопроектом пропонується відшкодування експедитором лише реальних збитків, завданих внаслідок втрати, нестачі, псування, пошкодження або прострочення доставки вантажу (упущена вигода, за загальним правилом, не відшкодовуватиметься).

Загалом прийняття цього законопроекту встановить чіткі рамки відповідальності експедитора та перевізника під час здійснення внутрішніх перевезень, шо дасть змогу гармонізувати чинні застарілі норми з міжнародними стандартами та угодами.

Повний текст законопроекту за посиланням - http://www.mtu.gov.ua/projects/109/

Факсиміле в договорах – зручність чи безпідставний ризик?

На практиці досить поширені випадки, коли власноручний підпис на договорах та первинних  документах  замінюється факсимільним, проте, перш ніж ставити факсиміле під договором, необхідно ознайомитись з певними правилами.

Використовуючи факсиміле потрібно керуватись ч.3 ст.207 ЦК України відповідно до якої використання при укладенні договору факсимільного підпису дозволяється, але за умови наявності між сторонами письмової угоди, в якій повинні бути присутні зразки власноручних підписів осіб, уповноважених на укладення договору.

Окрім того ст.12 Закону України "Про електронну комерцію визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису), який застосовується за письмовою згодою сторін, у якій містяться зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Порушення правила щодо укладення додаткової угоди може призвести до того, що договір буде вважатися неукладеним. Із цього приводу в Постанові ВГСУ від 16.12.2015 року по справі №6-29702ск15 зазначено наступне: " Для легалізації підпису факсиміле  у спірному договорі та додатках до нього належало укласти спеціальну письмову угоду, в якій мав бути пункт про можливість застосування такого способу нанесення підпису та його оригінальний рукописний зразок, така угода мала бути підписана особисто сторонами.

Між тим сторони спірного договору такої письмової угоди не уклали. Отже, суд правомірно вважав, що всі викладені в договорі умови щодо здійснення авіарейсу є такими, що не узгоджені з відповідачем.

Разом з тим, якщо особа, факсиміле підпису якої було використано при підписанні договору, підтверджує підписання цього договору або схвалює даний правочин своїми наступними діями, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання такого договору неукладеним або недійсним. Під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину."

Отже, додаткова угода до договору повинна містити:

-       відображення відтиску факсимільного підпису;

-       перелік осіб, яким надається право його використовувати;

-       перелік документів, які можуть бути посвідчені факсимільним підписом.

Таким чином, факсимільний підпис без попередньої домовленості сторін договору щодо його використання не може вважатися підписом уповноваженої особи, а використання факсимільного підпису в договорах без укладення додаткової угоди має наслідком визнання такого договору неукладеним.

Часткова валютна лібералізація

НБУ проводить поступову валютну лібералізацію.

Валютно-обмінні операції регулює Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, яка надає право уповноваженим банкам, уповноваженим фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку здійснювати валютно-обмінні операції.

НБУ Постановою від 04 квітня 2017 року було внесено зміни до Постанови №410 та збільшено обсяг дозволеного продажу готівкової іноземної валюти більше як в десять разів – до 150 000 гривень одній особі, в межах одного банківського дня.

Нагадаємо, що до цього Постановою №410 було встановлено ліміт на продаж готівкової іноземної валюти в розмірі – 12 000 гривень.

Звертаємо увагу, що Постановою НБУ від 06.06.2013р. №210 встановлено граничні суми розрахунків готівкою, зокрема між фізичною особою та підприємством (підприємцем) протягом одного дня в розмірі 50000 (п'ятдесяти тисяч) грн.

Окрім того, починаючи з 04 квітня 2017 року зменшено розмір обов’язкового продажу юридичними особами валютних надходжень. Раніше підлягало обов’язковому продажу 65% валютної виручки, а тепер - 50%.

Очевидно, що поступове зняття валютних обмежень НБУ спричинено прийняттям рішення МВФ про виділення Україні 4-го траншу кредиту, нагадаємо що таке рішення було прийнято 03.04.2017 року, а вже наступного дня Нацбанк "провів лібералізацію" з огляду на стабілізацію фінансової ситуації в Україні.

НБУ змінює правила видачі індивідуальних ліцензій

23.02.2017 року набрала чинності постанова Правління Національного Банку України №12 від 21.02.2017 року (надалі – "Постанова"), а разом з нею і ряд законодавчих змін щодо порядку здійснення інвестицій за кордон, зокрема отримання необхідних для цього індивідуальних ліцензій.

Постановою надано право Нацбанку відмовити у видачі індивідуальної ліцензії заявнику у разі виявлення в поданих документах інформації про те, що учасником операції зі здійснення інвестиції за кордон або особою, на користь чи в інтересах якої проводиться ця операція, є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) у країні, що визнана Верховною Радою України державою-агресором/державою-окупантом.

Під "інвестицією за кордон" слід розуміти не лише створення юридичних осіб, придбання корпоративних прав та цінних паперів іноземних емітентів. Купівля будь-якої нерухомості, розташованої за межами України теж вважатиметься інвестиційною діяльністю.

Інструкцією про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон визначено перелік операцій, які не є інвестиціями, зокрема:

-  операції резидентів із перерахування коштів для  утримання  власних  представництв  (філій)  за кордоном  (за винятком придбання за кордоном нерухомого майна);

-     оплата членських (вступних)  внесків  до  іноземних  (міжнародних)  організацій  та установ;

-     відкриття  рахунків  в  іноземних  банках;

- створення та функціонування дипломатичних, консульських, торговельних та інших офіційних представництв за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними   привілеями.

Такі дії НБУ мають своєю метою недопущення відпливу капіталу до Російської Федерації як держави-агресора. Тож нововведення стосується лише "східного сусіда", визнаного державою-агресором згідно Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Нагадаємо, 16 грудня 2016р. вступила в силу Постанова НБУ "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", якою було знято заборону на видачу індивідуальних ліцензій НБУ та дозволено купівлю іноземної валюти на підставі індивідуальних ліцензій у виключних випадках.

Спрощено порядок повідомлення акціонерів

Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку на засіданні від 7 березня 2017р. схвалено "Порядок направлення акціонерним товариством повідомлень акціонерам через депозитарну систему України" (далі – "Порядок").

Нагадаємо, що необхідність в розробці Порядку спричинена внесенням змін до Закону України "Про акціонерні товариства", якими було розширено перелік способів направлення акціонерам повідомлень, так, до особистої передачі і направлення повідомлення поштою, було додано також направлення повідомлень акціонерам через депозитарну систему України.

Згідно п. 14 та 14 ¹ ч.1, ст.2 Закону України "Про акціонерні товариства" повідомлення акціонерам - це повідомлення, що містить передбачену законом та статутом акціонерного товариства інформацію і направляється адресату в письмовій формі поштою, через депозитарну систему України або вручається акціонеру (його уповноваженим представникам) особисто. Конкретний спосіб подання повідомлення визначається статутом товариства.

Отже, акціонерні товариства, які приймуть рішення направляти повідомлення акціонерам через депозитарну систему України – повинні будуть внести зміни до Статуту, якими буде передбачено застосування даного способу повідомлення акціонерів. Окрім того до договорів про обслуговування випусків цінних паперів, укладених між Національним депозитарієм та АТ, також повинні бути внесені відповідні зміни.

Впровадження Порядку, в свою чергу, потягне внесення змін до низки нормативних актів, зокрема, до Положення про провадження депозитарної діяльності. Відтепер в анкеті рахунку в цінних паперах депонента повинна міститись інформація щодо адреси електронної пошти для забезпечення направлення повідомлень акціонерам через депозитарну систему України.

Згідно Порядку повідомлення акціонерів відбуватиметься за наступними етапами:

1) направлення Акціонерним Товариством Розпорядження та Повідомлення Центральному депозитарію;

2) направлення Центральним депозитарієм депозитарним установам та депозитаріям-кореспондентам Розпорядження та Повідомлення, отриманих від АТ;

3) направлення депозитарними установами копії Повідомлення на електронні адреси акціонерів, вказані в анкеті рахунку в цінних паперах або в договорі про обслуговування/відкриття рахунку в цінних паперах.

Загалом, весь процес повідомлення акціонерів через депозитарну установу займатиме до десяти днів.

Новий порядок передбачає не тільки направлення повідомлень безпосередньо акціонерам електронними засобами зв’язку, але й публікацію в їх повному обсязі на сайті акціонерного товариства та на сайті Центрального депозитарію, а також публікацію посилання на повідомлення на сайтах депозитарних установ. В майбутньому планується впровадити можливість відправки повідомлень від акціонерів до товариства.

Зауважимо, що повідомлення акціонерів через депозитарну систему України дозволить зменшити витрати АТ на повідомлення акціонерів, які на даний час, в більшості випадків, здійснюються поштою.

З повним текстом Порядку можливо ознайомитись за посиланням - http://www.nssmc.gov.ua/law/20325.

Непроведення розрахунку в день звільнення – триваюче правопорушення

Часто на практиці виникають ситуації коли з тих чи інших причин розрахунок з працівником при звільненні не було проведено, або проведено не в повному обсязі.

Згідно ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Кодекс Законів про працю України встановлює ряд гарантій для працівників в частині оплати праці, аналіз яких дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням.

Верховним Судом України в Постанові від 14.12.2016р. по справі № 6-788цс16 в черговий раз було висловлено правову позицію відповідно до якої працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, за непроведення розрахунку з працівником в день звільнення, за весь період невиплати цієї заробітної плати.

Тобто, фактично це означає, що відповідальність роботодавця, за непроведення розрахунку при звільнення, продовжується і після винесення рішення суду про стягнення заборгованості із заробітної плати у випадку затримки виплати по день фактичного розрахунку.

 Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 роз’яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу Законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

            Нагадаємо, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

            Отже, для уникнення судових спорів зі звільненими працівниками, доцільно в день звільнення працівника проводити повний розрахунок, у випадку якщо це неможливо здійснити в той самий день – розрахунок варто провести в максимально короткі строки.

Нові правила видачі дозволів на працевлаштування для іноземців

18 січня 2017 року КМУ було внесено зміни до Порядку видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2013 р. № 437., з метою удосконалення діючих процедур. Така актуалізація Порядку матиме позитивний ефект і для роботодавців, і для працівників-іноземців.

Основними змінами до Порядку є наступні:

1) надано право на застосування праці іноземного фахівця на кількох керівних або управлінських посадах (за сумісництвом) (на даний час відсутні норми, які б регламентували питання сумісництва іноземців. Ні КЗпП України, ні інші нормативно-правові акти, не містять прямих норм, які передбачали б можливість отримання дозволу на працевлаштування іноземця за сумісництвом. Також в законодавстві відсутня і пряма заборона на працевлаштування іноземця за сумісництвом Тож врегулювання питання сумісництва іноземців є позитивним кроком в удосконаленні механізму видачі, продовження та анулювання дозволів на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні);

2) визначено порядок та строки оскарження рішень регіональних центрів зайнятості про відмову у видачі дозволу, продовженні його дії та анулювання дозволу (планується, що Мінсоцполітики буде затверджено відповідний Порядок оскарження та передбачається введення норми щодо повернення роботодавцю документів, поданих для продовження дії дозволу в разі відмови регіонального центру зайнятості у продовженні дії дозволу);

3) вводиться обов’язок роботодавця щодо укладення трудового договору (контракту) з іноземцем не пізніше ніж через 90 календарних днів від початку дії дозволу (також збільшено строк подання копії укладеного між роботодавцем та іноземцем трудового договору (контракту) з семи до десяти днів).

        Загалом прийняття вказаних змін спрямовано на розв'язання проблеми щодо видачі кількох дозволів на застосування праці іноземного працівника одночасно на кількох підприємствах на керівних посадах, визначення порядку оскарження рішень регіональних центрів зайнятості про відмову у видачі дозволу, продовженні його дії, анулювання дозволу, визначення правових підстав для скасування анулювання дозволу стосовно роботодавця, який допустив несуттєві порушення, а також усунення двозначності тлумачення діючих норм Порядку з метою їх однозначного застосування.

Щодо чергових кроків в покращенні інвестиційного клімату

З 1 січня 2017 року вступив в силу Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні". Метою прийняття Закону було  спрощення податкової системи та адміністрування податків для покращення інвестиційного клімату.

Пропонуємо Вашій увазі найбільш важливі зміни, відповідно до Закону: 1) запроваджено повноцінний електронний кабінет платника податків (доступ до всієї податкової інформації про платника, проведення звірки розрахунків з бюджетом, заповнення та подання податкової звітності, реєстрація податкових та акцизних накладних, інформування про перевірки та ін.); 2) встановлено єдиний термін надання відповіді платником податку на запити контролюючого органу про надання інформації 15 робочих днів. Раніше Податковий кодекс передбачав 2 терміни – один місяць та 10 днів.; 3) змінено критерії належності платника податків до категорії великих платників податків, зокрема збільшено показник сплати платежів до державного бюджету за платежами, які контролюються ДФС, з 12 до 20 млн. грн.; 4) податковий орган зможе вимагати від платника податків, який має податковий борг, укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості на орган ДФС.; 5) запроваджено податкові канікули  (застосування нульової ставки на прибуток підприємств) на період до 31 грудня 2021 року для підприємств у яких річний дохід не перевищує 3-х мільйонів гривень та розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати.; 6) введено нову процедуру зупинення реєстрації податкової накладної на підставі даних автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризику.; 7) передбачається впровадження обов’язкового реквізиту податкової накладної - коду товару згідно з УКТ ЗЕД, який відображається у податковій накладній, на всі без виключення товари.;

Основні ризики, що стосуються таких змін до законодавства, стосуються забезпечення надійного правильного функціонування електронних систем та баз даних та захисту від несанкціонованого втручання у їхню роботу.

Значна кількість змін містить прогресивні норми, проте деякі зміни є неоднозначними, зокрема, це стосується запровадження податкових канікул – через занадто жорсткі критерії  на практиці лише деякі компанії зможуть ними скористатися.

Загалом вважаємо, що спрощення податкової системи, а також підвищення прозорості та якості адміністрування податків сприятиме створенню сприятливих умов для залучення інвестицій та ліквідації поширених схем ухилення від оподаткування.

Роботодавців штрафуватимуть по-новому

З 1 січня 2017 року набули чинності зміни, внесені, до трудового законодавства України, які посилили відповідальність роботодавців за порушення законодавства про працю. Так, наряду зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати до 3200 гривень Законом України "Про Державний бюджет на 2017 рік" значно збільшено розміри штрафних санкцій за порушення законодавства про працю, передбачені статтею 265 КЗпП України.

Зокрема, змінами встановлено відповідальність для роботодавців у зв'язку з недопущенням контролюючих органів до проведення перевірки – штраф у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Проте, у випадку коли підставою перевірки є оформлення з порушеннями трудових договорів або відсутність трудових договорів з працівниками розмір штрафу становить – 30 мінімальних заробітних плат, що дорівнює 96000 гривень. Якщо ж перевірка здійснюється з метою виявлення виплати заробітної плати без нарахування і сплати єдиного внеску, - штраф становитиме 100 мінімальних заробітних плат – тобто 320000 гривень.

Важливо пам'ятати, що в ст. 265 КЗпП не визначено строки давності для притягнення суб’єктів господарювання до відповідальності за порушення трудового законодавства. За своєю юридичною природою ці штрафи є фінансовими санкціями, а отже, щодо них не застосовується позовна давність встановлена ст.270 ГК України - протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через рік з дня порушення. Тобто, штрафи можуть бути накладені незалежно від дати вчинення правопорушення.

Окрім того у зв'язку з делегуванням органам місцевого самоврядування повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та накладення штрафів за його порушення КМУ було розроблено проект Постанови "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування", якою пропонується затвердити ряд нормативно-правових актів, спрямованих на врегулювання порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

З проектом Постанови можна ознайомитись за посиланням - goo.gl/NHLP9K .